Yo, мои козыри! Колись, кто кайфует от жизы? Я тут решила с вами поделиться своим недавним приключением, которое было жизненно насыщенным, и даже опасным. Подготовьтесь, вам предстоит погрузиться в мир закладок, маджона и ночных знакомств с соседями.
Пару недель назад я доперла, что моя жиза стала скучной и серой. Прям наступил депресняк, братва. Решила я взять это дело в свои руки и осчастливить себя кайфовым опийчиком. Дело в том, что я уже давненько не встречалась с наркотой и мощных кораблей с марихуаной.
Запах маджона – это что-то, братишки! Этот аромат проникает в самые глубины души и накрыл меня на фулл. Я решила поколдовать и разыскать свои закладки, но тут-то и начались мои приключения.
Диалог первый:
Я: Эй, братан! Подскажи, где тут можно достать наркоты?
Незнакомец: Оу, каааает! Какая зэнканаркота?
Я: Ну, решила поэкспериментировать, что-то типа шишек марихуаны.
Незнакомец: Пшел на хуй, клоунок! У меня только тонкости есть.
Я: Ну ладно, возьму чего-нибудь интересного, если ты посоветуешь.
Незнакомец: Окей, варианты есть. Встретимся сегодня вечером у дома, дам тебе звезду в руки.
Я была в полном ажиотаже от такой встречи. Ведь жизнь прям всполошилась, когда я увидела этого огурца. Вечером я подготовилась к своему первому ночному приключению с новыми знакомыми.
Диалог второй:
Я: Привет, ты опоздал, клоун.
Незнакомец: Прости, депрессняк, задержался. Вот, держи свой сверток с марихуаной.
Я: Ох, да это же самый настоящий корабль!
Незнакомец: Вместе покатаешься?
Я: Конечно, братан, я к тебе в команду влетаю.
И так началось мое опьяняющее путешествие с новыми друзьями. Мы скамили наши соседей и прошлись по всей округе, кайфуя на фулл. Я чувствовала себя настоящей наркоманкой, но вещи шли к отличному повороту.
Внезапно, наши прогулки ночью привели нас к огромному дому, где огни были включены. Мы решили, что это лучшая возможность соседняя душа выпалась нам. Ведь жиза жарит, когда можно встретить новых людей, кто понимает тебя лучше, чем кто-либо другой.
Диалог третий:
Я: Эй, ребятки! Что если мы зайдем в этот дом?
Незнакомец: Зачем?
Я: Ну, ведь там точно есть на что покурить, и может быть какие-то сексуальные приключения.
Незнакомец: Че ж, жизнь одна, давай пробовать!
Мы забрались в дом, чтобы развлекаться на полную катушку. Там нас встретила группа ребят, которые тоже кайфовали от наркоты. Мы стали лучшими друзьями, и мои закладки стали настоящей находкой для всех.
Диалог четвертый:
Ребята: Эй, девчули, откуда у вас такой крутой ганджубас?
Я: Ох, это моя тайная темочка. Но если хотите, я могу поделиться.
Ребята: Ага, корабль, братанка, обеими руками!
Мы провели ночь за кайфовыми сессиями, музыкой, смехом и новыми знакомствами. Я почувствовала себя настоящей звездой, которая умеет веселиться. Ведь жиза – это что-то особенное, и надо уметь наслаждаться каждой минутой.
На следующий день я проснулась с головной болью, но с улыбкой на лице. Ведь та ночь стала для меня незабываемым приключением, которое зарядило меня энергией и новыми впечатлениями.
Так что, мои друзья, не бойтесь выходить за рамки привычного и наслаждаться каждым моментом жизни. И помните, что закладки и наркота – это всего лишь огонек, который может согреть вас на короткое время, но настоящий кайф – в любви к жизни и окружающим людям. Подпишитесь на мой блог, чтобы не пропустить следующие мои приключения! Peace out!
Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!
Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!
Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!
То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!
Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.
Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.
Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!
Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.
Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!
Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...